У колишній котельні Білозірського ліцею замість вугілля тепер дерев’яні лавки, стосики теплих ковдр та намальований Капітошка на стіні. Тут облаштували укриття для учнів, аби попри повітряні тривоги діти все ж могли навчатися у безпеці.
Все почалося із бажання батьків та вчителів, які взялися за прибирання закинутих кімнат. Директорка ліцею та заступниця голови громади поділилися з ШоТам, як їм вдалося облаштовувати укриття з нуля.
Першу штукатурку в укритті робили батьки
Білозірська громада на Черкащині з початком повномасштабного вторгнення включилася у допомогу і жителям, і переселенцям, і війську. Заступниця голови громади Ірина Грищенко каже, що у них організували мобілізаційний пункт для новобранців зі всієї України. Тому треба було годувати, одягати і лікувати військових. Загалом встигли прийняти понад 5 тисяч мобілізованих, працівники виконавчого комітету працювали з шостої ранку до десятої вечора.
«Ще ми доєдналися до всеукраїнської акції “Сади перемоги”. Засаджували овочами городи, які пустували. А вирощене передавали військовим, у дитячий садок, школи, лікарні та громади Запорізького напрямку», — ділиться Ірина Грищенко.
До початку повномасштабного вторгнення в громаді не було жодного укриття. Тож довелося облаштовувати їх з нуля. Одним з них стало укриття у Білозерському ліцеї.
Директорка Світлана Петренко розповіла, що всі учні, а їх зараз 615, вимушені були вчитися дистанційно, поки укриття у ліцеї не було. Ідея його відновити виникла рік тому і почалася з ініціативи вчителів та батьків учнів. Адже всі хотіли, щоб діти знову повернулися до приміщення школи.
Світлана Петренко, директорка ліцею, розповідає, як проходить навчання під час повномасштабного вторгнення. Фото: ШоТам
У ліцеї було підвальне приміщення старої котельні, де раніше зберігали вугілля, опалення давно замінили на автономне, тож кілька кімнат лишалися порожніми. Аж до повномасштабного вторгнення. Так вирішили використати саме цей простір:
«Першу штукатурку робили батьки, долучалися педагогічні працівники й разом ми це приміщення приводили до порядку. А потім уже завершили роботу завдяки коштам Білозірської сільської ради», — каже директорка.
Зробили ремонт на літніх канікулах
Коли у сільській раді дізналися про ініціативу батьків та вчителів, то вирішили її підтримати.
«Ми всі розуміли, що війна надовго, тим більше такі почалися обстріли. Тож треба було створювати безпекове середовище в освіті, щоб батьки були спокійні за своїх дітей», — каже Ірина Грищенко.
Зробили проєкт, щоб він відповідав усім потрібним нормам, запросили підрядників і за літо справилися з роботою — на це витратили близько мільйона гривень. Вже 1 вересня 2023 року ліцей був готовий приймати учнів з новим укриттям на два входи, три приміщення і санітарну кімнату. А оскільки повітряні тривоги тривають і по 2-3 години, школярі можуть продовжувати навчання у безпеці. Тепер у ліцеї змішана форма навчання, діти навчаються позмінно: один тиждень дистанційно, один — офлайн. В укритті одночасно може перебувати 150 учнів.
Одна з кімнат укриття у ліцеї, обладнана лавицями та ковдрами. Фото: ШоТам
Світлана Петренко каже, в укритті облаштували вентиляцію та електричне опалення, встановили умивальники та біотуалети. А завдяки програмі UNICEF отримали ще й ковдри та каримати, раптом доведеться затриматися надовше і буде потреба зігрітися.
Дев’ятикласник Лаврик Микола каже, що навчатися дистанційно неймовірно важко: «Ми весь час вдома, не бачимо однокласників, друзів, вчителів. Не можемо отримувати стільки інформації, як у школі». Тож радіє, що тепер може приходити на заняття, хоч навіть не кожного тижня.
Дев’ятикласник Микола в укритті свого ліцею почувається безпечно і може продовжувати навчання. Фото: ШоТам
Ініціатива місцевих знижує недовіру до влади
Заступниця голови громади Ірина Грищенко теж радіє, що батьки та вчителі проявили ініціативу:
«Потрібно, щоб жителі зверталися до місцевої влади. Консультації з громадськістю і громадська ініціатива — це на першому місці зараз. Бо це знімає певну напругу в громаді, недовіру до влади, а це важливо. Нам вистачає проблем із війною, то не хотілося, щоб проблеми виникали ще з таких питань».
Тож влада прислухалася не лише до вчителів ліцею, а й до жителів з інших населених пунктів громади і облаштували всі укриття, які могли, у школах, садочках, сільській раді. Зараз їх сім — і в селищі Ірдинь, і в Білозір’ї.
Кімната в укритті Білозірського ліцею з Капітошкою. Фото: ШоТам
Наступний крок — зробити протирадіаційне укриття на території Білозерського ліцею. Ірина Грищенко каже, уже розробили проєкт на 450 тисяч гривень і пробують знайти хоча б співфінансування, щоб створити ще один більший безпековий простір, де зможуть поміститися всі діти. Держава виділяє кошти на такі укриття, тож будуть брати участь у конкурсі.
